Найчисленніша сім’я карликів
Друзі називають їх «Бред та Анджеліна карликів» натякаючи на те, що як і знамените сімейство Пітта і Джолі, Трент та Амбер Джонсони усиновили дітей з усіх кінців Землі. Син Алекс приїхав із Південної Кореї, дочки Анна із Сибіру та Емма з Китаю. Разом із двома рідними дітьми сім’я Джонсонів налічує сімох людей і є рекордсменом Книги рекордів Гіннеса в категорії найчисленніша сім’я карликів.
Усі члени цієї сім’ї невисокого зросту через ахондроплазію – хворобу, яка передається у спадок і призводить до карликовості. Джонсони вважають себе сім’єю семи гномів у реальному житті і стверджують, що намагаються виростити своїх дітей у світі, створеному для інших. Подружжя розповідає – для того, щоб у дітей швидше проходила адаптація до великих розмірів навколишніх предметів, їх привчають до подолання різноманітних перешкод. Наприклад, якщо потрібно щось дістати з верхньої полиці, можна скористатися стільцем, а світло легко включається за допомогою спеціальної палички. Вони не ставлять собі завдання зменшити предмети обстановки, вони вчать дітей виживати у тому світі, що їх оточує.
Майбутні Джонсони познайомилися на з’їзді людей невисокого зросту і зустрічалися після цього ще чотири роки. Через п’ять місяців після весілля Амбер завагітніла першою дитиною. Це було нове випробування, тому що батькам дуже хотілося, щоб їхні діти також мали невеликий зріст. Адже якщо Трент народився в сім’ї карликів, то у Амбер батьки були звичайного росту, і шанси, що її дитина народиться карликом, були 50 на 50. Після того, як на 31 тижні вагітності з’ясувалося, що плід також страждає на ахондроплазію, батьки були щасливі. Друга вагітність Амбер проходила досить складно і після того, як народилася дочка, вирішили більше не ризикувати життям матері. Але подружжя Джонсонів мріяли про створення великої сім’ї, і тому усиновили ще трьох дітей. Незважаючи на те, що життя сім’ї не можна назвати легким, жодної фінансової допомоги вони не приймають, хоча вважаються інвалідами і можуть розраховувати державну пенсію.
Щоб забезпечити сім’ю матеріально, Джонсони беруть участь у різних грантах. Глава сімейства стверджує: «Ми намагаємося забезпечувати себе самостійно та жити на зароблене. У світі є чимало інших людей, котрі потребують матеріальної допомоги, ми ж цілком здатні без неї обійтися».
Глава сімейства працює завгоспом у школі, а у вільний від роботи час конструює допоміжне обладнання, за допомогою якого карлики можуть, наприклад, керувати автомобілем. Амбер — домогосподарка, але вона також підробляє викладачем в асоціації дівчаток-скаутів.
Не можна сказати, що в житті сім’ї Джонсонів все проходить гладко, і батьки та діти часто відчувають на собі неприязні, а часом і глузливі погляди “нормальних” людей. Але й дорослі та діти намагаються не звертати уваги на негатив, хоча дітям часом буває важко, особливо коли з них насміхаються однокласники у школі. Коли Єлизавета Джонсон навчалася у третьому класі, її обзивали “гномом”, але вона намагалася приховати образу і лише говорила: “Бог мене створив такий, і таким він мене любить”.
